УРОК З МІННОЇ БЕЗПЕКИ
Навчання учнів / учениць питанням мінної безпеки – надважливе завдання вчителя соціальної і здоров’язбережувальної освітньої галузі.
Війна в Україні має тяжкі наслідки, серед яких – забруднення територій вибухонебезпечними предметами. Третина територій країни заміновано або забруднено рештками техніки та зброї, і це найбільші показники у світі. Ліси, поля, водойми, вулиці, будинки, узбіччя доріг, де велися бойові дії, деокуповані території є потенційно небезпечними для життя.
Розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів триватиме багато років. І весь цей час потрібна системна мінна просвіта учасників освітнього процесу. І дорослим, і дітям потрібно знати правила мінної безпеки. Серед них:
- як розпізнавати вибухонебезпечні предмети;
- як відрізняти попереджувальні знаки;
- правила поведінки, якщо знайшов можливий вибухонебезпечний предмет.
Теми мінної безпеки стали складовими змісту інтегрованого курсу «Здоров’я, безпека та добробут».
Проведення Уроку мінної безпеки 4 квітня 2025 року – час 15-хвилиної уваги педагогів кожному учневі / учениці, щоб черговий раз здійснити навчальну діяльність з питань убезпечення власного життя і здоров’я в умовах зіткнення з вибухонебезпечними предметами.
Як радить дитяча психологиня Світлана Ройз (онлайн-курс «Як навчати дітей мінної безпеки»), на навчальному занятті з мінної безпеки мають бути розкриті три обов’язкових компоненти:
- голова – конкретна інформація, яку потрібно опрацювати;
- серце – все, що викликає емоційний відгук: приклади, історії, слайди, відеоресурси та елементи взаємодії учнів: дискусії, міркування, рефлексії;
- руки – конкретні дії, які виконаємо з учнями/ученицями: ігри, вправи, поробки.
Важливо обговорити з учнями / ученицями, як саме діти будуть використовувати отримані знання, як вони вплинуть на їхнє життя, чи вийде їх комусь передати. І лише за готовності упровадити ці три компоненти можна розпочати урок.
На допомогу вчителям пропонуємо матеріали для проведення уроку з мінної безпеки.
Матеріал створено освітньою експерткою соціальної та здоровʼязбережувальної освітньої галузі Валентиною Успенською у межах заходів ЮНЕСКО з підтримки професійного розвитку вчителів в Україні за фінансової підтримки Global Partnership for Education (GPE) громадською спілкою «Освіторія» у співпраці з Міністерством освіти і науки України. Ідеї та погляди автора не обов'язково збігаються з офіційною позицією ЮНЕСКО та/або GPE.